За останню добу (21.02.12) в травмпункт міської клінічної лікарні звернулось 36 пацієнтів.
Зареєстрвано:
Вуличних травм - 22
Переломів - 14
з них вуличних - 13
Відморожень - 0
|
|
Консультація спеціаліста - ВСД.
Вегетосудинна дистонія (ВСД) – це синдром, який зумовлений порушенням регуляції вищих відділів вегетативної нервової системи (лімбіко-гіпоталамо-гіпофізарного комплексу або сегментарного відділу вегетативної нервової системи).
Постановка такого діагнозу часто потребує високої кваліфікації лікаря, адже під маскою ВСД може протікати багато інших захворювань. Як правило, цей синдром не є окремою нозологічною одиницею, а виникає на фоні різних захворювань, носить вторинний характер.
Поширеність вегето-судинної дистонії є високою. В Луцьку в 2010 році поширеність склала 8895,8 випадків на 100 тисяч населення.
Вегетативна (автономна) нервова система відіграє велику роль у забезпеченні гомеостазу (постійності внутрішнього середовища організму), різних форм фізичної і психічної діяльності, регуляції діяльності ендокринної нервової системи. Вона приймає участь в регуляції артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, частоти дихання, потовиділення, обміну речовин, тамператури тіла та ін.
Як показали багаточисленні епідеміологічні дослідження, частота вегетативних порушень, починаючи з юнацького віку, спостерігається в 25-80% людей.
Вегетативна нервова система має в своєму складі симпатичний та парасимпатичний відділи, які у функціональному відношенні знаходяться в антагоністичному зв’язку. При наявності нормального тонусу і рівноваги обох відділів говориться про нормотонію, при порушенні цієї взаємодії виникає дистонія.
Для переважання тонусу симпатичної нервової системи характерно:
- блискучі випуклі очі і великі розширені зіниці;
- бліда, суха шкіра;
- тахікардія, підвищення артеріального тиску, вільне дихання;
- сухість в роті, іноді атонічні закрепи;
- підвищення обміну речовин;
- схильність до схудення;
Підвищення тонусу симпатичної нервової системи спостерігається під час страху та гніву.
Для переважання тонусу парасимпатичної нервової системи характерно:
- звуження зіниць;
- волога, синюшна шкіра;
- сповільнення пульсу (брадикардія);
- зниження артеріального тиску;
- надмірне слиновиділення;
- підвищення секреції шлунково-кишкового соку;
- схильність до спазмів стравоходу, шлунка;
- зниження обміну речовин;
- схильність до ожиріння.
Таке переважання тонусу парасимпатичної нервової системи характерне
для сплячої людини. Ці обидва відділи вегетативної нервової системи знаходяться під загальною регуляцією кори головного мозку, яка з’єднує всі функції і всі сторони їх діяльності.
Згідно класифікації А.М.Вейна (1991-1995рр.) в залежності від етіології розрізняють синдром вегетосудинної дистонії:
- конституційного характеру;
- психофізіологічної природи;
- при ендокринних перебудовах організму;
- при первинному ураженні вісцеральних органів і ендокринних залоз;
- при алергії;
- при органічному ураженні головного мозку;
- при професійних захворюваннях;
- при неврозах.
Фактори ризику виникнення ВСД (вегетосудинної дистонії):
- вказані вище етіологічні фактори;
- сімейно-спадкова схильність;
- період ендокринних перебудов (статеве дозрівання, клімакс);
- гострий та хронічний стрес;
- дія неблагоприємних факторів зовнішнього середовища.
Основні прояви вегетосудинної дистонії:
- в емоційній сфері: надмірна збудливість, відчуття тривоги, страху, іноді в’ялість, апатія;
- в серцево-судинній системі: серцебиття, неприємні відчуття в ділянці серця, біль в ділянці верхівки серця, може бути біль за грудиною, який не полегшується вживанням нітрогліцерину, на відміну від стенокардії; коливання артеріального тиску, асиметрія артеріального тиску на різних руках (у 36% пацієнтів з ВСД);
- в дихальній системі: відчуття нестачі повітря, затруднення при вдиханні, почащене дихання, невротичний кашель (псевдоастма);
- зі сторони шлунково-кишкового тракту: підвищення слиновиділення, спазми стравоходу, відчуття затруднення при проходженні їжі, відрижка, больові відчуття в животі;
- порушення терморегуляції, позноблювання, незначне підвищення температури (субфебрилітет), різна температура в обох пахвинних ділянках, яка не реагує на жарознижуючі препарати (аспірин, парацетамол) і, навпаки, знижується при вживанні заспокійливих препаратів;
- шкірні прояви: блідість або незначна синюшність, іноді „мармуровість” шкіри, підвищення потовиділення (гіпергідроз), часті почервоніння, особливо у жінок.
Крайнім проявом всіх цих порушень є вегетативно-судинний криз (панічна атака). ВСД кризи спостерігаються частіше у жінок віком 20-45 років. Можуть виникати на фоні повного здоров’я, провокуються стресовими факторами, фізичним навантаженням, надмірною інсоляцією (перебуванням на сонці), інтоксикацією. Інколи такі приступи повторюються, іноді бувають один раз в житті. Клінічна картина дуже поліморфна, але є симптоми, які повторюються: відчуття нестачі повітря, затерпання кінцівок, головокружіння, відчуття страху смерті, виражена слабість, частий сечопуск в кінці приступу. 
Основні критерії в діагностиці вегетативного кризу:
- пароксизмальність;
- втягнення в криз багатьох систем;
- наявність емоційних розладів, вираженість яких є різною, від дискомфорту до паніки.
ПРОГНОЗ у відношенні життя благоприємний, в значній мірі залежить від етіологічного фактору.
Принципи лікування та профілактики:
- Лікування здебільшого амбулаторне, іноді стаціонарне (при частих вегетосудинних кризах або у випадку не встановленої на поліклінічному етапі причини ВСД).
- Лікування основного захворювання, яке викликало ВСД.
- Тривалість (не менше року) і повторність курсів медикаментозного лікування.
- Диференційований підхід до медикаментозної терапії в залежності від направленості кризу. В лікуванні симпатоадреналових кризів застосовуються седативні препарати, нейролептики, бетаадреноблокатори, при кризах вагоінсулярної направленості – препарати беладонни (красавки), ноотропні препарати.
- Дотримання правильного режиму праці та відпочинку, правильного харчування, оздоровлення вогнищ інфекції, раціональні підходи до розумових і фізичних навантажень, уникати, по можливості, стресових ситуацій.
- Фізіотерапія, голкорефлексотерапія, консультація психолога.
- Санаторно-курортне лікування.
Міський позаштатний лікар-невролог Л.Шульга
|
|
