|
| Туберкульоз та ВІЛ/СНІД вже давно перестали бути суто медичною проблемою. Ці захворювання становлять небезпеку для держави та усього суспільства. З кожним роком зростає захворюваність та смертність від цих соціально-небезпечних хвороб. Серед причин погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу – соціально-економічна криза та її наслідки, зростання числа соціально дезадаптованих і уразливих груп населення, хворих на хронічні соматичні захворювання, алкоголізм, наркоманію та ВІЛ/СНІД. Коштів Державного бюджету не вистачає, щоб забезпечити у необхідному обсязі лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз у зв’язку з високою вартістю лабораторно-діагностичного обладнання та антимікобактеріальних препаратів другого ряду. Туберкульоз – інфекційна хвороба, яка вражає переважно найбідніші, соціально дезадаптовані групи населення: біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо. Туберкульоз спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування та реабілітації хворих. Негативні соціально-економічні наслідки, що спричиняються туберкульозом, дали підстави віднести цю хворобу до групи соціально небезпечних. В Україні з 1995 року спостерігається епідемія туберкульозу, яка невпинно прогресує і є однією з основних медико-соціальних проблем. Зафіксовано поширення усіх форм туберкульозу. Нині туберкульоз в Україні призводить до найбільшої кількості смертельних випадків від інфекційної патології. За період з 1991 року, коли почало відмічатися поступове зростання захворюваності на туберкульоз, рівень смертності зріс у 2,7 рази. У державі відмічено поступове зростання захворюваності на туберкульоз – починаючи з 1991 року рівень захворюваності зріс у 2,4 рази. Зростає захворюваність на туберкульоз серед дітей. Захворюваність на туберкульоз у м.Луцьку залишається високою, в межах епідемії, однак за останні 3 роки відмічається стабілізація з тенденцію до зниження.
В структурі захворюваності домінуюче місце займає інфільтративний туберкульоз.
Захворюваність бацилярним туберкульозом залишається на рівні попереднього року і є значно нижчою від обласного показника. Треба активніше працювати щодо виявлення бацилярних хворих, як загальній мережі так фтизіатричній службі. Для цього є всі підстави - лабораторії оснащені новими бінокулярними мікроскопами. Знизився відсоток виявлення туберкульозу при профілактичних оглядах. Як наслідок, зросла захворюваність деструктивним туберкульозом, що є ознакою пізнього виявлення туберкульозу. В місті Луцьку, як і по Україні в цілому, діяльність у боротьбі з туберкульозом децентралізовано. Поліклініки відіграють важливу роль у виявленні та лікуванні випадків захворювання на цю хворобу. Діагностика та лікування туберкульозу проводиться безкоштовно, протитуберкульозні препарати доступні в достатній кількості для всіх пацієнтів. Переважна частина хворих після 2-3 тижнів активного лікування у спеціалізованих медичних закладах продовжують лікувальний процес у поліклініках та медико-соціальних центрах Червоного Хреста амбулаторно З 2000 року Міністерство охорони здоров’я України запровадило систему централізованої закупівлі протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету. У результаті сталого забезпечення хворих ліками підвищена ефективність лікування хворих з уперше діагностованим туберкульозом, яка оцінюється відсотком припинення бактеріовиділення та загоєння порожнин розпаду в легенях. Смертність від туберкульозу у Луцьку значно знизилась і є нижчою від обласного показника:
Загалом, проблема туберкульозу лише на десять відсотків має медичну складову. Тому гостро стоїть питання поінформованості населення, пропаганди здорового способу життя, профілактики туберкульозу. У цьому напрямі велика роль належить ЗМІ та громадським організаціям, які займаються цією проблематикою. Але, якщо у боротьбі з ВІЛ/СНІДом працює значна кількість недержавних громадських об’єднань, то цього не можна сказати про туберкульоз.
У Законі України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» зазначено: «Держава визнає боротьбу з туберкульозом невід’ємною складовою політики щодо безпеки суспільства та національної безпеки». Тому боротьба з туберкульозом є пріоритетом державної політики; стратегічною проблемою, від якої залежать безпека країни та кожного її громадянина.
на головну |
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
