Шквал негативної інформації, що останнім часом атакує вітчизняну медицину не є випадковим. Сучасний українець напряму пов’язує стан свого здоров’я з лікарем, який його лікує. І дуже часто, очікування пацієнта не відповідають можливостям лікаря. Це, насамперед, пов’язано з тим, що здоров’я пацієнта не більше ніж на 10% залежить від медичної допомоги. Іншими важливими факторами, що впливають на це, є соціально-економічні умови, стан оточуючого середовища, спадковість, відношення до свого здоров’я. А людина, як відомо чим більше від когось чекає допомоги або підтримки, тим більше ображається і злиться, коли не отримує очікуваного.
   Здоров’я (за визначенням ВООЗ) це не тільки відсутність хвороб, але й стан психічного благополуччя. Складна демографічна ситуація в країні, збільшення захворюваності, зростання смертності напряму пов’язані з економічною та політичною нестабільністю, які зберігаються вже більше 20 років. У китайців існує прокляття: «Щоб жив ти в роки перемін». Наш народ на сьогоднішній день постійно знаходиться в стресовому стані. Ціле покоління народилося і зростає в оточенні суцільної нестабільності та невпевненості в завтрашньому дні. І в цей час складається таке враження, що комусь вигідно за допомогою ЗМІ жахати населення, навіювати йому відчуття безпомічності представляючи лікаря в образі ворога, через якого в Україні зашкалює смертність від раку та СНІДу, який краде гроші виділені державою на безоплатне лікування і приторговує дорогими ліками.
   Стрімкий перехід до ринкових відносин в кінці 80-х та 90-х роках минулого сторіччя нівелював багато гуманістичних цінностей. Значимість людини стала визначатися її здатністю швидко заробити гроші (не важливо яким шляхом) та, відповідно, рівнем достатку. Останнім часом українці середнього класу стали будувати пристойні будинки, купляти престижні автомобілі та носити одяг відомих брендів і, звісно, прагнуть отримувати медичну допомогу відповідного рівня.
   Популістські дії політиків пропагували (і пропагують до сих пір) безоплатну медичну допомогу. Жодна країна світу не може собі дозволити лікувати громадян безплатно – тобто за рахунок бюджету. Безоплатна медична допомога навіть у економічно розвинених державах, наприклад Англії, надається згідно листків очікування та черг на операції. Планового оперативного втручання хворі можуть чекати більше року. Складається враження, що керівництво держави також вірить в повну безкоштовність медицини і тому практично не приділяє уваги достойному фінансуванню галузі. Більша частина лікарів та медичних сестер з погіршенням матеріального забезпечення були змушені шукати додаткових джерел грошових доходів для банального виживання в таких умовах. І до сьогодні більшість медичних працівників має по два, а деколи і три місця роботи. Зарплати лікарів не тільки не забезпечують їм гідного рівня життя, а й позбавляють можливості підвищення своєї кваліфікації (по місту Луцьку за 9 місяців 2008 року середня зарплата лікаря становила 1343,22 грн.). Боротьба за виживання не лишає часу на підвищення фахового рівня, поступово згасає ентузіазм, з’являється озлобленість, виникає дріб’язковість та не колегіальні, а конкуренті відносини з іншими лікарями. Негативу додають підвищенні вимоги керівництва, якому будь-якою ціною необхідно забезпечити надання якісної та доступної медичної допомоги в умовах значно обмеженого фінансування, та зверхнє ставлення пацієнтів, так як лікар знаходиться набагато нижче них по сучасному соціальному мірилу (рівню доходу). А рівень доходів лікарів пацієнт бачить у всьому – і у його зовнішньому вигляді, і у способі пересування по місту, і навіть в облаштуванні робочого місця. Все це призвело до того, що Україну щорічно залишає близько шести тисяч лікарів (за даними МОЗ).
   В зв’язку з цим зараз є вкрай важливим для збереження медичної галузі країни підняття статусу лікаря в суспільстві. Для цього мало підняти заробітну плату, необхідно забезпечити лікарю належні умови праці та життя. Загальновідомо в світі – чим краще живеться і працюється лікарю, тим краще його пацієнтам. Статус лікаря повинен відповідати рівню його освіти та його важливій ролі в суспільстві. Відповідною має бути і матеріальна винагорода за працю.
   Спостерігається постійне протистояння лікарів та суспільства, хоча лікарі є невід’ємною частиною цього суспільства. Лікарі традиційно беруть активну участь в суспільно-громадському житті. На лікарів крім лікування хвороб, в першу чергу покладається турбота про збереження здоров’я. Цю свою функцію лікарі виконують працюючи в органах державної влади, співпрацюючи з різноманітними громадськими організаціями, ініціюючи створення таких громадських організацій. Так, з метою залучення різних верств населення до питань збереження здоров’я в місті Луцьку були створені громадські ради при лікувально-профілактичних закладах. В склад рад увійшли громадяни з активною суспільною позицію, які відомі територіальній громаді та мають можливість впливати на ситуацію. Лише залучивши кожного громадянина до охорони здоров’я можна отримати здорове громадянське суспільство.