Вже давно помічено, що в живій природі все влаштовано і організовано дуже добре. В процесі еволюції в людини виробились поведінка, доцільність, корисні дії, які дають їй виживати як біологічному виду, що перейшов у соціальну сферу життя. Задамо собі запитання, а чи можлива інша, непристосована поведінка? Напевно, вдається і тут знайти щось дисгармонійне, атавістичне, подібне, наприклад, до зубу мудрості.
    Якщо, між іншим, розглянути як такі, що не відповідають сучасним умовам звички харчування, наприклад переїдання. Однак це все ж малозначущі деталі, в цілому ж любу поведінку необхідно вважати пристосувальною, і якщо умови адаптації не виконуються, то має місце ненормальна поведінка, психічна хвороба, при якій порушується здатність аналізувати степінь корисності або загрози для здоров’я зроблених дій. Така , зокрема, пристрасть до деяких отрут – наркотиків, сильнодіючих лікарських препаратів, алкоголю і т.д. Загальним для них всіх є те, що вони діють на центральну нервову систему, отруюючи та руйнуючи її. В той же час, вони настільки сильно у деяких людей змінюють реакції нервової системи, викликаючи приємні відчуття, що людина з величезними зусиллями може обходитись без них. Це явище не можна назвати абсолютно ненормальним, але і нормальним його також назвати не можна, тому, що воно направлено проти самої людини. Це своєрідне самовбивство, якщо судити по кінцевому результату, хоча і більше розтягнуте у часі.
    Згадування про спиртні напої є в самих древніх письмових джерелах. Вже у глибокій давнині багатьом племенам були відомі способи отримання алкоголю. Передбачається, що на зорі розвитку людства прийом спиртного був колективним і пов’язувався з внутрішньоплеменними або астрономічними подіями (напр., повному або новому місяцю, успішному полюванню). Чим складніші були умови існування племені (добування їжі, небезпечне сусідство), тим частіше плем’я застосовувало „зняття напруги” - спільне сп’яніння.
    П’янкий напій, який вживався племенем за спільними для всіх мотивами, викликав і однозначні для всіх емоційні переживання, які були тим більше подібними, чим простішим був духовний світ людини. З того часу алкоголь став символізувати психічну спорідненість, єдність „крові”. Обряд побратимства, який здійснювався безпосереднім змішуванням або питтям крові, з часом замінився ритуалом додавання крові кожного в спільну чашу вина (у скіфів) і, нарешті, набув форми спільного пиття вина. В християнській релігії вживання вина – крові христової (причащання) – означає приєднання до духовного братства (причаститись – стати частиною). Значить, традиційне вживання спиртного при зустрічі друзів, в радості та горі, у свята, сумні та радісні урочисті дні має глибокі корені. А досвід зближення навіть у малознайомій компанії, позитивний емоційний вплив або пом”ягчення переживань, зумовлених специфічною дією алкоголю, сприяють збереженню цієї традиції.
    В міру ускладнення соціальної структури суспільства вживання алкоголю стає все більше індивідуальним, з’являються особисті мотиви та індивідуальне відношення до спиртного, і в той же час збільшується число факторів, які обумовлюють зловживання ним.
    Давно помічено, що економічні причини викликають поширення алкоголізму серед незабезпечених верств населення.
    Однак уже в кінці минулого століття було встановлено, що і з підвищенням благополуччя починає зростати алкоголізм. Досвід сучасних високорозвинених країн підтверджує цю закономірність. Виключення складають жінки, серед яких алкоголізм зростає в міру їх заманювання у виробництво, але знижується з підвищенням рівня освіти. В умовах великого міста поведінка людини менше піддається соціальному контролю, чим у малому населеному пункті.
    Різноманітними є психологічні причини пияцтва, під якими розуміється сукупність мотивів, що спонукають окремих осіб до вживання спиртного. Складнощі пристосування до умов середовища, конфлікт із навколишнім, незадоволеність, самотність, нерозуміння, втома, несміливість, усвідомлення своєї неповноцінності в якому - небудь відношенні та інше викликають стан психічного дискомфорту, який може тимчасово полегшуватись дією спиртного. Однак далеко не всі у складній життєвій ситуації звертаються за допомогою до алкоголю. Останнє обумовлюється як моральними установками особи, індивідуальним відношенням до алкоголю, так і соціальним контролем. Існує так зване пияцтво по наслідуванню, яке поширюється тим швидше, чим терплячіше до нього відноситься суспільство. Поширенню пияцтва „по наслідуванню” серед молоді спонукає хибна уява про благодійний вплив алкоголю, його корисності для організму, сила звичаїв та існуюча ще уява, що вживання спиртних напоїв – це показник зрілості, самостійності, сили та мужності. Великий вплив має найближче оточення (батьки, друзі), які в значній мірі формують особу та певне відношення до алкоголю.
    Алкоголізм відбивається на всіх формах індивідуального та суспільного життя. Не лише систематичне, але й епізодичне вживання спиртних напоїв спричинює шкоду здоров’ю, нерідко приводить до руйнування сім’ї, згубно впливає на виховання дітей. Установлено, що алкоголь руйнуюче діє на всі системи та органи людини. В результаті його систематичного вживання розвивається симптомокомплекс хворобливої пристрасті: втрата почуття міри та контролю над кількістю вживаного алкоголю, порушення діяльності центральної та периферичної нервової системи (розвиваються психози, неврити і т. п.) та функцій внутрішніх органів. Зміна психіки, яка виникає навіть при епізодичному вживанні алкоголю, обумовлює значно більшу частоту самогубств, скоєних у стані сп’яніння. По даних офіційної статистики, у Англії, наприклад, біля 70 % самовбивств було скоєно у стані сп’яніння; частота самовбивств серед алкоголіків у 8-10 разів вища, чим серед непитущих.
    Виникаюче при сп’янінні порушення рівноваги, уваги, ясності сприйняття навколишнього, координації рухів часто стають причиною нещасних випадків.
    Особливо згубний вплив алкоголю на печінку: при його тривалому вживанні розвиваються хронічний гепатит та цироз печінки.
    Систематичне вживання алкоголю приводить до передчасної старості та інвалідності; тривалість життя осіб, схильних до пияцтва, на 15 – 20 років коротша середньостатистичної.
    Встановлено, що ефективність праці після вживання алкоголю значно знижується.
    Формування насильницького типу особистості пов’язано з безпосередньою дією алкоголю, який викликає ослаблення критичної оцінки ситуації, збудження з озлобленістю, агресивністю, розгальмуванням ницих інстинктів та потягів.
    Зловживання спиртними напоями одним із подружжя – часта причина розпаду сім’ї. Ті, хто почав пиячити з юних років, зазвичай залишаються холостяками. По даним соціологічних опитувань, в результаті пияцтва одного із подружжя сім’я втрачає від 40 до 70 % сімейного бюджету.
    Встановлено, що патологічна пристрасть до алкоголю у підлітків розвивається швидше, ніж у дорослих: у юнаків, які почали вживати спиртні напої у 15-17 років, - через 2-3 роки, у підлітків, які регулярно вживали спиртне з 13-15 років, - на протязі 1 року. Стан сп’яніння, який супроводжується ослабленням стримуючих впливів, втратою почуття сором’язливості та реальної оцінки наслідків скоєних вчинків, часто штовхають людей (особливо юнацького та молодого віку) на легкодумні, випадкові зв’язки, наслідками яких нерідко бувають „небажана” вагітність, аборт, зараження венеричними хворобами або СНІД-ом.
    Намагання до цілеспрямованої боротьби з алкоголізмом як суспільним злом та джерелом хвороб появилось ще в давнину. Так у Древньому Китаї та Древньому Єгипті у другому тисячолітті до н. е. п’яниць піддавали суворим та принизливим покаранням; в Афінах було заборонено вживання нерозбавленого вина; в Римі з 3-го століття до н.е. існувала заборона вживання вина особам до 30- річного віку.
    Система протиалкогольної роботи в наш час у нашій країні складається з комплексу виховних, санітарно-освітніх, обмежувальних та медичних заходів по відношенню до осіб, які не бажають наслідувати моральним установкам суспільства.
    Завдання протиалкогольного виховання населення – змінити відношення до алкоголю. Зловживання спиртними напоями повинно розглядатись як ганебне явище, що завдає шкоди інтересам держави; здоров’ю, матеріальним та сімейним інтересам пияків , несумісне з моральними нормами української людини. Сприяє ефективності протиалкогольної виховної роботи, особливо серед молоді, організація культурного дозвілля, в тому числі розширенні сітки концертних залів, музеїв, виставочних залів, безалкогольних молодіжних кафе, парків, зон відпочинку, будівництво нових спортивних споруд, розвиток самодіяльності, масового фізкультурного руху і т. д.
    Добровільне лікування алкоголізму здійснюється в наркологічних закладах в залежності від форми та важкості хвороби. Надається амбулаторна або стаціонарна допомога. В останні роки отримало розвиток анонімне лікування в госпрозрахункових наркологічних кабінетах, де медична реєстрація ведеться лише по номеру амбулаторної карти.

Артемюк Віталій Лікар-психолог Луцька міська поліклініка №1